Інтерв’ю з Людмилою Плашенко: «She Drives допоміг мені довести собі, що вік – це умовність»

Людмила пройшла всі етапи навчання водіння автобуса, склала іспити, отримала водійське посвідчення категорії «D» та зараз працює водійкою на КП «Київпастранс».   

– Як потрапили до проєкту She Drives?
Шукала роботу. Дуже подобається водити, бути за кермом автомобіля. Випадково натрапила на оголошення в соціальних мережах проєкту. Спочатку подумала, що це фейк. Зайшла, помоніторила, поспілкувалася з сином, порадилася. Син сказав спробувати подати анкету, так і потрапила до проєкту. Подала заявку та забула про неї. Уже навіть знайшла роботу і в цей момент прийшов лист, що пройшла в проєкт. Надіслала документи – і ось я тут.

– Що мотивувало подати анкету?
По-перше, зацікавив сам проєкт та навчальні можливості. По-друге, сидіти вдома мені дуже не подобається. По-третє, дозволяє здоров’я (зробила зір та адаптувалася після коронавірусу), енергія є, і її треба кудись дівати. Коли пройшла – для мене це була вау-емоція, а для моїх подруг – величезне здивування. Я вдячна, що з’явився цей проєкт. Я б не змогла потягнути це навчання за власний кошт. 

– На якому етапі навчання ви зараз?
Теорія давалася складно. Ми займалися ввечері, а я краще сприймаю інформацію зранку, але я витримала цей темп. Готувалася як з викладачем, так і самостійно –  дивилася відео, читала посібники. Зрештою, склала теоретичний іспит. У процесі мала підтримку від представниць автошколи, тому все чудово вийшло.

Було складно опанувати габарити автобуса. Перший раз за кермом – шалене хвилювання, але потім зібралася та поїхала. Перше практичне заняття було на адреналіні, але далі включаєш всі свої навички водіння, концентруєшся на габаритах та слухаєш інструктора. Він мене мотивував, казав не хвилюватися, бути спостережливою та пояснював нюанси.

Під час практичного іспиту я дуже хвилювалася й думала, що не складу. Але дякую представницям автошколи – вони були зі мною весь час, підтримували аж до моменту старту іспиту, який я успішно склала з першої спроби.

– Що стало вашою особистою перемогою?
Я оновила свої знання. Практика – це одне, але під час теорії ти відчуваєш себе зовсім інакше. Для мене було «вау», що я змогла це зробити, вивчити та з першого разу все правильно відповісти. І довести собі, що вік – це лише умовність.

– Які плани щодо працевлаштування?
Я вже шукаю вакансії. Дивилася на сайтах по Києву, але поки не знайшла релевантної, бо часто вимагають ФОП та досвід водіння автобуса від 2-х років. Мені важливо, щоб було офіційне працевлаштування. Планую працювати або в Києві – бачу, як бракує громадського транспорту – або на міжнародних рейсах.

– Що може бути найскладнішим у цій роботі?
Знайти дружній колектив, який зможе підтримати та допомогти. Я не боюся взаємодії з людьми, легко знаходжу спільну мову з пасажирами. Ніколи не відповідаю хамством на хамство, реагую спокійно.

– Що надихає у цій професії?
Ти їдеш містом і бачиш людей, природу, світ навколо. Мені це подобається. Було два варіанти – піти знову швачкою або спробувати себе як водійка автобуса. Я без вагань обрала друге. Водіння для мене – це завжди про позитивні емоції.

– Чи є у вас принцип, який допомагає рухатися вперед і може надихнути інших жінок не боятися змін?

Слухати думку інших, але завжди мати свою. Пробувати й на основі досвіду робити висновки. Постійно вдосконалювати свої навички та не сумніватися у власних силах.

Проєкт «Розширення професійного потенціалу жінок у сфері транспорту» реалізується ГО «Фундація інституційного розвитку» за ініціативи Міністерства розвитку громад та територій України у партнерстві зі структурою ООН Жінки та за фінансової підтримки урядів Франції, Польщі та Швеції.