Інтерв’ю з Тетяною Юркевич: «Я люблю відкривати нові горизонти та опановувати незвичні професії»

Нещодавно Громадська спілка МАПА мала нагоду познайомитися ближче з однією з учасниць проєкту She Drives – Тетяною Юркевич, яка працює комплектувальницею в ТОВ «Епіцентр К» та волонтерить у дитячій точці «Спільно» на одному з вокзалів Києва. 

Тетяна пройшла всі етапи навчання водіння автобуса, склала іспити, отримала водійське посвідчення категорії «D» і зараз  активно шукає роботу за новою професією.   

Чому вирішила взяти участь у проєкті, як проходило навчання та з якими викликами доводиться стикатися – читайте в матеріалі.

– Як саме ви дізналися про проєкт?

Побачила в соціальних мережах повідомлення про набір. Одразу заповнила анкету та надіслала. Проте, я не вірила, що потраплю до проєкту, доки організатори не зателефонували мені для додаткової співбесіди. Власне, думки змінити щось у своєму житті були давно, але завжди бракувало «поштовху», а проєкт She Drives – це саме той поштовх, який відкрив шлях до мрії. 

– Як відчували себе, коли дізналися, що вас було обрано для участі?

Розгублено. Зараз таке життя, що загоряєшся чимось, робиш, а далі проблеми та реальність забирають у тебе весь час. Я не очікувала, що мене оберуть, пошту не перевіряла через свою завантаженість. Коли зателефонували та запитали, чи є можливість проходити навчання, звісно, я погодилася та відправила необхідні документи.

Мені дуже подобається керувати автомобілем. До того ж по життю я борчиня, люблю відкривати нові горизонти та опановувати незвичні професії. 

– Як проходило навчання та складання іспитів?

Я проходила теорію та практику в Навчально-курсовому комбінаті. Дуже вдячна викладачу, інструкторам і керівницям – вони підтримували мене на кожному етапі. Теоретичний іспит я склала з першого разу.

Практика проходила за індивідуальним розкладом для кожної учасниці. Наша група складала іспит однією з перших у Києві та регіонах, тому всі дуже хвилювалися. Ніхто не знав, як саме це буде, і який маршрут випаде. Були побоювання, що маршрут буде коротким, хоча іспит має тривати мінімум 20 хвилин.

Під час іспиту інструктор уважно слідкував за моїми діями та просив пояснювати, чому я приймаю ті чи інші рішення. Наприклад, була ситуація, коли я мала пропустити інші авто при в'їзді на майданчик, але водій навпроти показав, щоб я проїжджала. Інструктор запитав, чому я так зробила – і я все пояснила. Роз’яснення цих моментів та мої відпрацьовані навички водіння автобуса дали мені змогу скласти іспит на категорію «D» з першого разу. 

– Де  б ви хотіли  працювати?

Наразі я шукаю вакансії водійки автобуса в Києві. Розглядаю можливість працевлаштування на КП «Київпастранс». Звісно, має бути стажування для отримання досвіду перед роботою на маршрутах, але я готова до цього й розумію, що зможу впоратися з цим завданням. Мені подобається подорожувати, тому, думаю, я й хочу опанувати цю професію.

– Чи стикалися ви зі стереотипами, що жінка – погана водійка?

Стереотипів дуже багато, але жінки вже давно опанували переважну більшість професій, що раніше вважалися чоловічими. Я маю сильний характер, і в житті мені мало хто говорив: «Це не твоя робота, ти не впораєшся». Зараз такий час, що немає слова «неможливо».

– Чи помічали ви якісь системні проблеми під час навчання?

Мені б хотілось сказати, що все ідеально. Власне, з боку навчання та інструктажу це дійсно так. Але є чинники, які важко ігнорувати: якість дорожнього покриття, недосконала вентиляція в салоні автобуса. Сподіваюся, що дуже скоро ми будемо мати дороги, як в ОАР, які б були однаковими й у дощ, і в спеку.

Проєкт «Розширення професійного потенціалу жінок у сфері транспорту» реалізується ГО «Фундація інституційного розвитку» за ініціативи Міністерства розвитку громад та територій України у партнерстві зі структурою ООН Жінки та за фінансової підтримки урядів Франції, Польщі та Швеції.