Інтерв’ю з Наталією Петренко: «Головне – не боятися змінити життя та любити те, що робиш»

Наталія Петренко (55) – учасниця проєкту She Drives, яка змінила професійний шлях і сьогодні працює водійкою автобуса в комунальному підприємстві «Київпастранс».

До участі в проєкті вона займалася власною справою в Полтаві. Однак бізнес виявився збитковим, а Наталія опинилася перед вибором: шукати роботу за кордоном чи спробувати новий напрям в Україні. Саме тоді в її житті з’явився проєкт She Drives.

Наталія розповідає про свій шлях у професію, навчання, отримання Коду 95, виклики роботи у великому місті та підтримку, яка допомогла повірити в себе.

Як ви стали водійкою автобуса? Розкажіть про свій шлях.

Мій шлях до професії водійки автобуса розпочався у складний період життя. Мій бізнес припинив роботу, і я серйозно замислювалася про виїзд за кордон. Саме тоді подруга порадила звернути увагу на проєкт She Drives.

Водійський досвід у мене вже був, тому я вирішила спробувати. Подалася на навчання,  і цей крок став для мене початком нового етапу. Сьогодні я працюю водійкою автобуса в Києві й розумію, що зробила правильний вибір.

Як проходило навчання та чому вам було важливо отримати Код 95?

У перші дні навчання я дуже хвилювалася. Я вперше сіла за кермо великогабаритного автобуса – це було незвично й трохи страшно. Але поступово, завдяки підтримці знайомих, команди проєкту та інструктора, з’явилася впевненість.

Отримання Коду 95 для мене – це крок до професійного розвитку. Мені важливо мати можливість рухатися далі, розвиватися й, можливо, у майбутньому працювати на міжнародних маршрутах.

Чому ви обрали працювати саме в комунальному підприємстві?

Для мене важливі стабільність, умови роботи та відчуття підтримки. У КП «Київпастранс» ці речі справді відчуваються. Після переїзду з Полтави до Києва мені також надали житло, що значно полегшило адаптацію.

Тут є організований технічний супровід, зрозумілі процеси та увага до безпеки: у разі поломки водій або водійка не залишається сам на сам із проблемою.

Що найскладніше дається в цій роботі та які існують виклики? А що вас у ній найбільше надихає?

Найбільший виклик для мене – це дотримання графіка руху у великому місті. Київ –  мегаполіс із щільним трафіком, заторами й непередбачуваними ситуаціями на дорозі. Як водійці-початківиці, мені важливо не поспішати й зосереджуватися на безпеці.

Надихає ж у цій професії відчуття користі, стабільність, робота за кермом і усвідомлення, що ти щодня робиш важливу справу для міста й людей.

Чи лякають вас стереотипи щодо жінок-водійок? Чи стикалися ви з ними?

Особисто я не можу сказати, що стикалася з упередженням. Реакція пасажирів здебільшого позитивна, бо люди вітаються, усміхаються, дякують. Особливо приємно бачити зацікавлення й підтримку з боку дітей.

У колективі з часом також з’явилося взаєморозуміння. Я переконалася, що професіоналізм, відповідальність і уважність на дорозі не залежать від статі.

Проєкт «Розширення професійного потенціалу жінок у сфері транспорту» реалізується ГО «Фундація інституційного розвитку» за ініціативи Міністерства розвитку громад та територій України у партнерстві зі структурою ООН Жінки та за фінансової підтримки урядів Франції, Польщі та Швеції.