Інтерв’ю з Ольгою Баглюк: «Я завжди знала, що кермо – це моє»

Ольга Баглюк (31) – учасниця проєкту She Drives, яка доводить, що досвід, внутрішня сміливість і підтримка спільноти можуть змінити професійний шлях. 

Проєкт став для неї не лише можливістю отримати Код 95, а й простором для формування активної позиції. Сьогодні Ольга готова лобіювати права жінок-водійок, розвивати цей рух та докладати зусиль для об’єднання й підтримки жінок у професії. 

Для неї She Drives – це не просто навчання, а спільнота, яка дає відчуття  сили та спільної мети.

Як ви стали водійкою вантажівки? Розкажіть про свій шлях.

За кермом я з 2016 року. Їздила практично на всьому: легкові авто, буси, пікапи, з правим і лівим кермом. Одного разу я побачила оголошення про програму перекваліфікації жінок на водійок вантажівок і вирішила спробувати. Подала заявку, отримала категорію «C», згодом влаштувалася працювати й пів року працювала в логістичній компанії. Після цього отримала категорію «CE» і зрозуміла, що хочу рухатися далі в професії.

Чому вам було важливо отримати Код 95?

Код 95 для мене – це можливість розвитку. Я планую працювати за кордоном, а він відкриває шлях до міжнародних перевезень. Це кращі умови праці, новий досвід і можливість побачити світ. У межах проєкту She Drives якраз була така можливість, і я нею скористалася. Для мене це логічний крок уперед.

Чи маєте ви досвід роботи водійкою вантажівки?

Я пів року працювала водійкою вантажівки. Виконувала рейси по всій Україні. Саме на цій роботі я отримала важливий практичний досвід і зрозуміла, наскільки критичною є підтримка з боку компанії.

Навіть у складних ситуаціях, наприклад, коли на завантаженій машині перед вивантаженням луснуло колесо, моя задача полягала не в тому, щоб розв'язувати проблему самостійно, а вчасно повідомити про неї. Компанія оперативно надала допомогу: приїхав інший водій, а за потреби працював і виїзний сервіс, який міг відремонтувати машину прямо на місці. Така система справді додає впевненості й відчуття безпеки.

Сьогодні я зосереджена на волонтерських перевезеннях. З початком повномасштабного вторгнення я перевозила гуманітарні вантажі та автівки для військових (буси, пікапи, швидкі) як по Україні, так і з-за кордону. Цей досвід ще більше загартував мене як водійку та показав, що професія – це не лише робота, а й реальний спосіб бути корисною.

Що найскладніше дається в цій роботі та які існують виклики? А що вас у ній найбільше надихає?

Одним із викликів у цій сфері залишається організація робочого часу та балансу між працею і відпочинком водіїв і водійок. У практиці перевезень трапляються ситуації, коли рівень доходу значною мірою залежить від інтенсивності графіка, що потребує додаткової уваги до планування навантаження. 

Недостатній відпочинок потенційно позначається на самопочутті та концентрації водіїв, що надзвичайно важливо в роботі, пов’язаній із підвищеною відповідальністю. Саме тому принципово, щоб механізми державного контролю та внутрішні політики компаній були спрямовані на підтримку безпеки, запобігання перевтомі та формування таких умов, за яких дотримання режиму праці та відпочинку є пріоритетом і не створює додаткових ризиків для учасників дорожнього руху.

Мене надихає рух і свобода. Я люблю дорогу, люблю відчуття відповідальності й те, що постійно здобуваю новий досвід. А ще – люди. У проєкті She Drives сформувалася спільнота жінок-водійок, де є підтримка, взаєморозуміння й відчуття, що ти не одна. Це дуже цінно і додає сил рухатися далі.

Чи лякають вас стереотипи щодо жінок-водійок? Чи стикалися ви з ними?

Стереотипи є, але вони мене не лякають. Найкраща відповідь на них – це робота. Коли ти впевнено керуєш, виконуєш свою справу професійно, питання зникають самі собою. Я давно зрозуміла: головне – бажання і відповідальність, а не стать.

Проєкт «Розширення професійного потенціалу жінок у сфері транспорту» реалізується ГО «Фундація інституційного розвитку» за ініціативи Міністерства розвитку громад та територій України у партнерстві зі структурою ООН Жінки та за фінансової підтримки урядів Франції, Польщі та Швеції.